Розмова з Юліаном Кріцаком, Головою Національної молодіжної ради України
Ми розпочинаємо нову рубрику #Нашілюди_НМРУ, в якій ми будемо розказувати про всіх дотичних до творення нашої молодіжної платформи чий непосильний вклад об’єднює активну та ініціативну молодь навколо ідеї захисту прав та інтересів молоді, створенням умов для самореалізації та покращення життя громади. #Нашілюди_НМРУ – це сьогодення та майбутнє України!
Юліане, як ти потрапив в молодіжний активізм? З чого розпочався твій досвід волонтерства та громадської діяльності?
Мій шлях “активіста” розпочався останнього дня літа в 2016 році, буквально за день до того як я став студентом-першокурсником, побачивши наскільки крутим ти можеш стати, якщо свій шлях прокладаєш через стежку активізму. Я познайомився з головою Локального осередку в Ужгороді Європейської асоціації студентів права, який дійсно був освідчений, а також був молодим і дуже кмітливим. Саме в той вечір я поставив для себе ціль стати активістом. Починав я з сфери академічної дільності, організовуючи круглі столи, ми називали цей формат “дебатна лекція” яка була достатньо незрозуміла для людей не з сфери. А також зустрічі з практикуючими юристами та проводили конкурси есе за різними тематиками права.
Яка тема тобі найближча в молодіжній політиці? Чому?
Молодіжна політика є дуже багатосторонньою, і не можу виокремити одну тему, але якщо обрати ті в яких я зараз більше всього долучений, то це:
- неформальна освіта, нові методи практики та формати – цікаво шукати тенденції умовні “тренди” в неформальній освіті з закордонних практик і адаптувати їх в Україні;
- робота з підлітками – оскільки це група яка відноситься до молоді 14-18 років, але з якою дійсно добре працює критично мало організацій. І ми зтикаємось з проблемою коли з молоддю починають більшість працювати з 18, але ці молоді люди набагато тяжче зацікавлюються в активізмі і в нових знаннях, оскільки поередні 4 роки нічого про це майже не чули, а головна мета, це настільки розвити підлітків, щоб одного дня можна було реалізувати адвокацію Vote at 16.
І головним напевно для мене є партисипація, найближча для мене тема, саме той аспект, який я вважаю, що найскладніше всього досягти, а саме – формування “культури партисипації”. Але при його досягненні ми отримаємо суттєве посилення громадянського суспільства.
Партиципація.. Напевно твоє найбільш улюблене слово. Що для тебе означає партиципувати і простими словами в чому різниця партисипації від залучення?
Партисипація або як ми говоримо з командою проєкта DRA “Ти можеш більше!” ПАРТИСИФІКАЦІЯ ( але це не правильно, це просто жарт) Це – любов. Переклад „участь“ є достатньо слабким наприклад: „участь в концепті“ або “участь в заході”.
Саме тому я використовую термін „участь“ або „партиципація“ – хочаб „участь“ сприймається в більшості як більш слабке поняття – але все ж є синонімом поняттю “партиципація”, тому що цей термін в розмовній мові встановився як сильніший.
Взагалі це настільки багатогранна тема, що наш тренер проф. Вальдемар Штанге її вивчає вже 30 років, і каже що ще не все вивчено, а це більше аніж я взагалі існую на землі. Тому це просто океан, в якому існує лише одне головне правило:
“Все що без нас не для нас”.
Тобто партисипація – це передача влади, від того хто нею наділений, до тих кого ці рішення і стосуються тобто бенефіціарів.
Якщо має будуватись дитяча площадка, мають запитати дітей з тієї місцевості, що вони там хочуть бачити.
Якщо хочуть створити інфраструктуру для молоді, краще запитайте що їм потрібно, тому що не завжди коли ви відкриваєте молодіжний центр, це означає що молоді це потрібно, можливо вони хотіли скейт-майданчик або інший формат для проведення дозвілля.
Чому на твою думку важливо, щоб молодіжні ініціативи були підтримані як місцевою владою, так і на національному рівні?
Справжньої зацікавленості зі сторони бізнесу дуже мало, а молодь фінансово не розвинута. Саме тому молодіжні організації не можуть фінансувати свої проекти та реалізовувати свої ідеї в повному обсязі.З цього випливає, що єдиний спосіб підтримки і розвитку молодіжних ініціатив полягає в фінансовій підтримці з боку держави. Адже, якщо фінансуватимуть тільки міжнародні донори, молод не відчуватиме справжньої приналежності до творення своєї держави.
Ти переїхав до Києва майже рік тому, розкажи чим активізм в маленькому місті відрізняється від великого.
Тут є свої позитивні та негативні відмінності.Темп Києва дуже стрімкий, саме в тому ритмі набагато більше інформації сприймається і рівень твого особистісного зростання підвищується набагато швидше. Але це створює й додаткове психоемоційне та фізичне напруження, яке тебе сильно вимотує.
У великому місті набагато більше можливостей, проте й конкуренція значно відрізняється від того, з чим я стикався до переїзду в Київ. Якщо ти поклав для себе амбіційні цілі і прагнеш чогось більшого, Київ – місце саме для тебе, але ти маєш викладатися на всі сто відсотків, а інколи й більше, бути готовим до безсонних ночей і єдине, що тобі допоможе на цьому шляху – твоя мрія, до якої ти будеш іти.
